Запорізький абразивний. Нові призначення.

Наказ для співробітників Запорізького абразивного комбінату не був несподіванкою. Відрізний і круг зачисний буде проводиться як раніше. Володимир Григорович Бондаренко, який останнім часом очолював цех після перекладу Максима Георгійовича Ушкевича на посаду головного теплотехніка комбінату Запоріжабразив, давненько повідомив про те, що збирається кермо правління передати молодому колезі. Таке рішення всіма було прийнято з схваленням. Шлях молодим треба давати.

Сам Іван Миколайович на Запорізькому комбінаті людина не нова і досить досвідчений. Прийшов на ЗАК у 2007 році начальником зміни цього ж цеху. До цього працював на виробництві будматеріалів, поступив вчитися в Запорізьку державну інженерну академію на будівельний факультет за спеціальністю водопостачання та водовідведення. Але хотілося бути ближче до обраної професії, от і пішов на Запорізький абразивний комбінат освоювати професію на практиці. Комунікації на запорожабразиве величезні, протяжність мереж обчислюється кілометрами, складне устаткування і вельми непрості технології всіх процесів. З вчителями йому пощастило. Вони не просто висококваліфіковані фахівці, які добре знають комбинатовское господарство, але й добрі люди. Радо прийняли, як власного сина, в колектив, приділяли молодому хлопцеві багато уваги, показували, розповідали і допомагали в скрутну хвилину. Іван Миколайович, хоча його називали просто, по сімейному Ваня, теж дарма часу не втрачав, намагався влазити в усі діри, не гребував ніякою роботою, намагався все зрозуміти. Але найдивовижніше, що він працював і навчався на денному відділенні академії. Після зміни підручники і курсові, після нічної заняття в академії. На таке здатні тільки цілеспрямовані і мужні люди, адже від розваг і відпочинку потрібно було відмовитися практично повністю. У 2008 році Іван Миколайович став заступником начальника цеху. Тепер ось вже начальник. Йому Володимир Бондаренко і Максим Уцкевич навіть і тепер всіляко допомагають, але не опікають. Робітники поважають і дуже тепло відгукуються. Причому не на публіку, а в приватних бесідах.

І наостанок трохи біографічних даних. Іван народився і зростав на Житомирщині в селі Черевки. Батьки у пошуках роботи перебралися до Марганець Дніпропетровської області. Там він школу і закінчив. А роботу вже шукав в Запоріжжі. Тут одружився і влаштувався. Виховує доньку Ксенію, якій вже більше двох років. Вона обожнює тата не менше, ніж його колектив.